За останні 3 роки в Світловодську з 10 комп’ютерних клубів лишилося два. З магазинів, що торгують компакт-дисками залишилось 5 (вони не прибуткові, слабко функціонують і продають лише застарілі диски – нові не закупляють). Прокат теж не працює. Зокрема я став свідком закриття однієї з таких точок (що по вул. Леніна). Діло не прибуткове, та й конкуренція завелика ,як для нашого міста,- прокоментував підприємець. Один з клубів що залишився, надає багато різноманітних послуг: вихід в мережу інтернет, ремонт техніки, продаж комп’ютерів, створення сайтів, розкрутка сайтів, навіть пропонує працевлаштування за кордоном (очевидно таким чином підприємець намагається компенсувати нестачу прибутку) Коли я зайшов туди, то зал «простоював», відвідувачів не було. Сам власник розповів, що бажаючих користуватися його послугами багато, проте далеко не кожному вони по кишені, а зменшувати ціну він не може, бо щомісяця на утримання клубу доводиться витрачати близько 4000 грн.  А щоб відкрити клуб, потрібно «мати стільки грошей, скільки коштують три квартири». Звідки така висока ціна? Відповідь я продовжив шукати у владних структурах, намагаючись це вияснити.

Для початку потрібно визначитись, як зареєструватись: як фізична особа-підприємець, чи як юридична. Про переваги жодної з них працівник реєстраційного центру мені розповісти не зміг. Але, судячи з переліку документів, необхідних для реєстрації, значно легше буде зареєструватись як фізична особа-підприємець. Реєстрація проводиться в той самий день, а виписка про реєстрацію надається через три дні з моменту реєстрації. Сам процес реєстрації безкоштовний на цей момент ,- повідомила працівник реєстру підприємців. Де зарито собаку я пішов виясняти до податкової інспекції. Стіни цього приміщення прикрашали плакати «Податки з кожної людини – на благо України!». Походивши n – ну кількість разів по кабінетах, щоб знайти компетентну в цих справах людину (відповідального так і не знайшов – він у відпустці) я витратив близько 40 хв свого часу. Але дещо все-таки вияснив: в залежності від виду діяльності підприємця, він підпадає під ту чи іншу категорію для сплати податків. Якщо взяти роботу комп’ютерного клубу, який надає лише послуги виходу до інтернету, то є можливість потрапити під Єдиний податок (263 грн.) Додатково потрібно сплачувати соц. внесок 462 грн. А якщо Ви бажаєте найняти собі працівника, тоді вам ще треба платити 15% ПДФО + соц. внесок за робітника. І треба подавати звіти щомісяця, про свою діяльність по формі 1.9, і ще багато усіляких нюансів, які «ми не знаємо, але ви можете їх шукати в інтернеті». Що стосується ліцензій та дозволів на роботу комп’ютерного клубу, то і  робітники податкової інспекції, і представник служби реєстру підприємців після невеличкого брейнсторму відповіли: ми не знаємо, але думаємо що вони не потрібні.

Також я поспілкувався з власником власівського клубу,що знаходиться в приміщенні Будинку Культури на другому поверсі. Вона розповіла, що ліцензій на роботу не потрібно, а на утримання витрачається близько 2500 грн.

За останні роки значно погіршився стан малого бізнесу (чого не скажеш про великий). Таке явище шкідливо впливає на економіку і здорову конкуренцію, яка повинна бути завжди на ринку товарів. Цікаво, як вплинуть на малий бізнес «євроінтеграційні» процеси?